в означеннях
Тлумачення, значення слова «рубати»:

РУБАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка.

1. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Панас Мирний, V, 1955, 309); В клубках вогню та диму чужі смаглюваті матроси знетямлено рубають канати, з панічним криком тягнуть в люки поранених (Олесь Гончар, II, 1959, 48); — Бригом правував поганий, кривий і кошлатий румун з двома матросами. Він дав мені пощерблену сокиру, якою не те що тесати, а й рубати тяжко (Юрій Яновський, II, 1958, 69);  * Образно. Рубали ніч прожекторів мечі — усе по морю шарили злобливо, настирливо (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 389);
//  Робити різкий помах, енергійний рух рукою, ніби розсікаючи повітря. Сидорчук доводив гаряче, пристрасно, рубаючи повітря дебелим, червоним.. кулаком (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 105); Євдоха була задумана, а Степко щось доводив, рубаючи в повітрі рукою, і, нахиляючи чорну голову, заглядав матері в очі (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 56);
//  Довбаючи чим-небудь гострим, робити отвір, виїмку, зарубку і т. ін. Майстри виймають сокири з-за поясів і починають рубати сходи на гору (Леся Українка, II, 1951, 211); — Ага. Хтось ополонку рубатиме, а ти воду питимеш? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 489);
//  Ударяючи чимсь гострим, роздрібнювати, трощити що-небудь. Сокири з моторошним хрумтінням рубали кістки, роздроблюючи мозок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); Молодий хлопець стрепенувся і почав завзято рубати гору (Леся Українка, II, 1951, 212); Б'є, рубає кригу й Вутанька. Гострі крижані скалки залізом стріляють в обличчя (Олесь Гончар, II, 1959, 163);
//  перен., розм. Різко, чітко вимовляти (слова, фрази). Несподівано покриком лебединим, дивним і диким, рубаючи слова, ніби з досадою одкидаючи розмову, крикнув дід Опанас (Степан Васильченко, II, 1959, 522); Говорив він, рубаючи речення, чітко і енергійно (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 63).

2. Бити, розтинати холодною зброєю (шашкою, шаблею і т. ін.). Всю рать свою вперед подвинув [Еней] І разом на врагів нахлинув, Велів всіх сікти та рубать (Іван Котляревський, I, 1952, 287); Андрій, розпалений жаром бою, помчав, як молодий хорт, найгарніший і найпрудкіший з усієї зграї, рубаючи направо й наліво (Олександр Довженко, I, 1958, 263); Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах! (Павло Тичина, I, 1957, 57).
Рубати впень — винищувати кого-небудь до останньої людини. Однокрилівці з поляками, заскочивши в дорозі втікачів, рубали впень, дітей хапали, тягли кудись дівчат... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 402).

3. Підсікаючи, валити на землю, відокремлювати від основи, кореня. [Лісовик:] Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка, III, 1952, 195); Він ще почекав, помовчав і додав: — Тієї гілляки, на якій сидять, не рубають (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 191);
//  Відсікати, відрубувати, стинати, ударяючи чим-небудь гострим. Озвірілі козаки з нелюдською силою рубали голови ворогів, сікли їм шиї (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 90); Заятчукові чомусь.. рясні стебла соняшників нагадують людей, він дивиться, як Січкар майстерно орудує гострим сікачем, і сміється: — Рубаєш голови батькам? (Михайло Стельмах, II, 1962, 168).
Рубати під корінь див. корінь.

4. Відколюючи куски від суцільного пласта, видобувати (вугілля, руду і т. ін.). — Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! — хвалився Юрко (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 14); — Хоча б от я — комбайн веду, Рубаю антрацит, І тут у мене на виду, Як у орла — весь світ (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 117).

5. перен., розм. Говорити, висловлюватися про кого-, що-небудь або діяти стосовно до когось дуже різко, категорично. Дивиться [Варка], наче зараз тебе з'їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити... (Марко Вовчок, VI, 1956, 293); — Молодчина Семен!.. от так Семен!.. січе й руба — не вважає на панів, — хвалили артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду... (Степан Васильченко, I, 1959, 322).
Рубати з плеча — говорити, діяти різко, категорично. [Тарас:] Я Врангеля не боявся, а тут більшовика Гармаша злякаюся? [Мося:] Рубай з плеча, і все (Іван Микитенко, I, 1957, 112); — Христе!.. — Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 55).

6. спец. Будувати, ставити яку-небудь споруду з колод, дерева. В лісостепу жилу будівлю ніколи не рубали з кругляку чи пластин, як це вживано в лісній зоні України, а з тесаних брусів (Дерев'яне зодчество України, 1949, 18).

7. перен., розм. Їсти багато, з апетитом. — А як він живе, ви знаєте? Чому він суху картоплю на обід рубає, ви знаєте? (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 54).

8. перен., розм. Іти швидко, енергійно, ступаючи чітко, твердо. — Питаю, чи не хочеш ти отак пішака рубати до самого Києва, а там і до своєї Ковалівки? — пояснив Іван, вирівняшись і поправивши безкозирку (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 10).
Рубати крок див. крок.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 891.

Коментарі (0)