РУБЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех.
1. Робити рубчастим.
2. Лишати на чому-небудь слід у вигляді рубця (у 2 знач.). * Образно. Хіба мало людей приходили сюди [в суд], ще почуваючи за спиною свій ґрунт, а, заточуючись, виходили звідси з судними папірцями, що підписами і печатками відкраювали землю і наділи, рубцювали людське серце (Михайло Стельмах, I, 1962, 381); У спустілому домі батьків Надія почала своє вдовине життя.. Роки повільно рубцювали на серці рани (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 47).
3. Зшивати краї шматків тканини, шкіри, утворюючи рубець (у 4 знач.).