в означеннях
Тлумачення, значення слова «рубець»:

РУБЕ́ЦЬ, бця, чол.

1. Продовгувата заглибина, подряпина, складка на поверхні чого-небудь. [Кушнірук:] Дивіться сюди, поки свічка не догорить до цього рубця, щоб і з місця ніхто не рушав (Степан Васильченко, III, 1960, 209); На причепі за агрегатом рухаються легкі борони, які розпушують сліди коліс і залишені сошниками рубці, знищують сліди бур'янів (Радянська Україна, 20.IV 1962, 1).

2. Слід на шкірі у вигляді невеликої складки від рани, що загоїлася, від побоїв (ременем, батогом і т. ін.); шрам. [Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 149); Юрчик показав нам свою спину, на якій ми побачили багато рубців (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 224);
//  Спайка, шрам на внутрішніх органах на місці операційного шва, виразки, що загоїлися, зарубцювалися. До обмеження рухів можуть призводити і великі рубці, які приросли до підлеглих тканин (Лікарська експертиза.., 1958, 73); Загоюючись, виразка, як і всякий дефект м'яких тканин, перетворюється потім у рубець (Наука і життя, 1, 1957, 33);  * Образно. Перші болі завдають серцю глибоких, кривавих ран, але юне серце здатне гамувати біль і вкриватися рубцями (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 22).

3. Те саме, що крайка 1. Зворушення її було таке велике, що вона, втерявши сили, трохи була не урвалась з муру, коли б завчасу не вхопилась руками за високий рубець башти (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 83); Біля Полярушів почали товпитися люди, хтось уже силоміць напував Фросину водою, і рубець залізної, з голубами по краях кварти моторошно цокотів на зціплених зубах (Михайло Стельмах, I, 1962, 168).

4. Шов, що утворюється при зшиванні краю одного куска тканини, шкіри з краєм іншого; підрублений край чого-небудь. Я взяв його ніж, яким він різав шкіру, розпоров рубець на сорочці і дістав записку (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 155); Подолки чоловічої та жіночої сорочок підрублюють рубцями завширшки не більш як 0,5 см (Українське народне художнє вишивання, 1958, 30);
//  Загладжена, запрасована складка на одязі. Готуючись зійти з корабля, вони [матроси] прасують штани так, щоб рубцями можна було, як-то кажуть, масло різати (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 3).
До [останнього] рубця; До рубців — зовсім, остаточно, вкрай. В дорозі нидіє [чумак] двадцяту вже неділю, Обшарпавсь до рубця (Гулак-Артемовський, Байки.., 1955, 46); — Якби не Костенко, гибіль [гибель] християнська нам усім тут: до останнього рубця, до дранки оголили б оті-о, нетрудні (Яків Качура, II, 1958, 53); Накрапав дощ, Невдовзі Андрій промок до рубців (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 45); Не залишилося (не зосталося) ні (й) рубця сухого на кому — хтось зовсім, наскрізь промок, Дощ — одно пере, одно пере... Не зосталося на наших вівчарях ні рубця сухого (Панас Мирний, I, 1949, 157); Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 42); Рубець на рубці — про дуже старий, латаний одяг. Посадили мене зараз сорочки латати і духу перевести не дали. Рубець на рубцю [на рубці], латка на латці!.. (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 92).

5. Перший, найбільший відділ шлунка жуйних тварин. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 170); Якщо жуйних тварин годувати дрібнішою січкою, це може викликати атонію рубця (Хлібороб України. 10, 1965, 29);
//  Їжа, приготовлена з цього відділу шлунка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 892.

Коментарі (0)