Словник української мови

РУБЕЛЬ 1, бля, чол., розм. Те саме, що карбованець 2. Із копійки рублі робляться (Номис, 1864, № 9919); — Ой, на ж тобі, синку, Рубля золотого, Купи собі, синку, Коня вороного (Українські народні ліричні пісні, 1958, 126); Кожний же знає, як того рубля тяжко заробити, а ще тяжче зберегти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 154).
♦ Довгий рубель — те саме, що Довгий карбованець (див. довгий). Утік чи не втік [Кулик], а кинув роботу й десь подався на легкі хліби та на довгі рублі… (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 213); — Посадили б кавунів — довгі рублі в дурну кишеню (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 76).

РУБЕЛЬ 2, бля, чол.

1. Вузька дерев'яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни. Випрали ми сім пар онучок, сушили на кабиці, моя жінка викачала їх рублем та качалкою, щоб м'які були, як пух (Юрій Яновський, I, 1954, 33); Докія кидається до скрині, підіймає важке віко і дістає чисту, трохи прим'яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (Михайло Стельмах, II, 1962, 175).

2. Довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном, снопами й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж. Старий Кайдаш.. пішов до церкви, загадавши синам ладнати два вози з рублями для возовиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275); Снопи накладено, рублем придавлено, люди ще раз оглянули поле (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 120).