РУБОНУТИ і рідко РУБАНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, однокр. Підсил. до рубнути. Тесля рубонув так по ціпилну, аж воно зломилось, він кинув спересердя, друге взяв, не встаючи (Леся Українка, I, 1951, 443); — Ну, вже і оратор з тебе!.. Пилип Семенович рубонув повітря кулаком (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 171); Рейтар, одбиваючись, в останню мить так рубонув рудого по руці, аж його шабля, засвистівши, блисконула геть (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 89); [Гаврило:] Ми сьогодні з Трошею.. рубанули [вугілля] стільки, що аби вивезли за три зміни (Олександр Корнійчук, II, 1958, 141); — Коли це де не візьмись Охрім: «А я б, — каже, — з котелок [каші] рубонув» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 337).