в означеннях
Тлумачення, значення слова «руч»:

РУЧ, розм.

1. невідм., жін. Те саме, що рука 1.
На руч чию — на чию-небудь користь, чийсь бік. Громада почала схилятися на руч Грицькову (Панас Мирний, III, 1954, 50); — Тимохо, ти... на чию руч говориш? (Іван Ле, Побратими, 1954, 16); На скору руч — нашвидку. А там поставлять закусити на скору руч чого-небудь (Словник Грінченка); Під гарячу (сердиту) руч — те саме, що Під гарячу руку (див. гарячий). Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре (Словник Грінченка); Під п'яну руч див. п'яний; По (на) ліву руч див. лівий; По (на) праву руч див. правийх; Руч об руч — те саме, що пліч-о-пліч 1. Недарма осінь нас охотить До дії, руху, поривань. Руч об руч з нами вітер ходить (Валентин Бичко, Простота, 1963, 59); Тягти руч за ким, чию — ставати на чий-небудь бік, бути на чиємусь боці, підтримувати когось. Батько й собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 238); Як дитина, вона тягла материну руч (Панас Мирний, I, 1949, 396); У ліву руч — те саме, що У ліву руку (див. лівий); У праву руч див. правий 1.

2. у знач. присл. За допомогою рук, руками. Ішли [провідник-вартовий та Уляна Грицай] без стежки, дряпались руч (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 164).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 916.

Коментарі (0)