в означеннях
Тлумачення, значення слова «руїна»:

РУЇ́НА, и, жін.

1. перев. мн. Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лоскотом посипались тиньк і цегла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 7); Недалеко від берега з давніх-давен височать над Дністром, біля самого Хотина, руїни старої фортеці (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 8); Дерева царювали над цими руїнами, над колишніми будинками й вулицями (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 107);  * У порівняннях. Скелі стояли серед чорного ліска, ніби руїни замчища (Нечуй-Левицький, II, 1956, 409);
//  розм. Будівля, що перебуває у надзвичайно занедбаному стані. Хоч не зруйнована — руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда (Леся Українка, I, 1951, 71); Вони вже привикли до такого життя, а синові — він з панами поводиться, у їх буває, може коли прийдеться і до себе покликати — як його у такі руїни? (Панас Мирний, IV, 1955, 117);  * Образно. Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! (Тарас Шевченко, I, 1951, 330);
//  перен. Те, що залишилось, уціліло від чого-небудь, що зникло, минуло. Державна організація виникла на руїнах первісно-общинного ладу (Історія СРСР, I, 1956, 11); Від мого дитинства лиш руїни Зосталися... (Леонід Первомайський, I, 1958, 318).
В руїнах — зруйнований. Дзвонять копита, жито побито. Спалені села, в руїнах міста (Володимир Сосюра, II, 1958, 272); Зводити (звести) з руїн див. зводити; Лежати в руїнах див. лежати; Підводити (підвести) з руїн див. підводити; Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) з руїн див. піднімати; Підводитися (підвестися, вставати, встати і т. ін.) з руїн — відроджуватися, відбудовуватися (про зруйновані міста, села, будівлі і т. ін.). Плинуть хмарки, наче білі пави, Над старими площами Варшави, Що з кривавих підвелась руїн Величчю неподоланних стін (Максим Рильський, III, 1961, 271); Встає Донеччина з руїн, і.. в далечінь гудки несуть мелодію залізну (Володимир Сосюра, II, 1958, 499); Поставати (постати) з руїн див. поставати 1.

2. перен., розм. Немічна від старості або хвороби людина. — Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі... (Леся Українка, III, 1952, 530); «І для чого було запрошувати цю руїну», — мимоволі подумав Плачинда, ґречно вклоняючись і посміхаючись до старого (Михайло Стельмах, I, 1962, 329).

3. Повний розвал, розруха. Чутки з батьківщини йдуть зовсім не радісні: голод, епідемії, руїна (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 11); В теплушці тихо... Та заводить річ Сусід мій: — Да-а! Руїна скрізь, розруха... (Валентин Бичко, Простота, 1963, 87).

4. Руйнування, знищення чого-небудь. Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої (Леся Українка, II, 1951, 328); Скрізь, куди не кинь оком, бачив Орлюк страшні сліди руїни й нещадного палійства (Олександр Довженко, I, 1958, 324).

5. Повне розорення, занепад чого-небудь. В світі мало говорили про його смерть, далеко більш, говорилось про несподівану руїну його маєтку (Леся Українка, III, 1952, 514); — Нема іншого виходу, лиш подаватися на перенесення. Але ж бо матеріальна руїна. Тут продай хату й реальність, а там не купиш (Лесь Мартович, Тв., 1954, 191).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 897.

Коментарі (0)