в означеннях
Тлумачення, значення слова «руйнуючий»:

РУЙНУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до руйнувати. Непокірною, все руйнуючою хвилею дмухнув вітер голосів — і вмить здув усе (Степан Васильченко, I, 1959, 316);
//  у знач. прикм. Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 59); Скрізь.. філоксера заклала свою колонію, почала тиху, повільну, але руйнуючу працю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 899.

Коментарі (0)