в означеннях
Тлумачення, значення слова «руйнувати»:

РУЙНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. також без додатка. Ламаючи, розбиваючи і т. ін., розвалювати що-небудь. Тоді треба старе руйнувати, як є з чого нове будувати (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 262); У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком — За край світа зазирає (Тарас Шевченко, I, 1963, 236); Кіннота ворога витоптувала посіви, руйнувала села й міста (Павло Тичина, III, 1957, 91);
//  Знищувати, перетворювати на руїни (про дію стихійного лиха, про війну і т. ін.). Не спинити зливи, що затоплює землю, клекоче бурчаками, руйнує греблі й все, що на дорозі... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 118);
//  Скасовувати, ліквідувати (державу, суспільний лад і т. ін.). Революція полягає в тому, що пролетаріат руйнує «апарат управління» і весь державний апарат, заміняючи його новим, який складається з озброєних робітників (Ленін, 33, 1973, 109); [Патрицій:] Боги, яка розпуста! Відпущеник штовхає свого пана... Те християнство стани всі руйнує (Леся Українка, II, 1951, 538);
//  Доводити до повного розорення, занепаду; розоряти. Цей [Версальський] мир цілком руйнував господарство Німеччини (Василь Еллан, II, 1958, 227);
//  Порушувати цілість чого-небудь. Хмари, як хвилі, перекочувалися на небі, підпливали одна під одну, руйнували силуети верблюдів (Юрій Яновський, II, 1958, 97); Організація діяла під самим носом ворога, час від часу руйнуючи шлях на Бахмач (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 75); Якщо є загроза загибелі зимуючих рослин від льодової кірки, треба руйнувати її котками, тракторами (Колгоспник України, 8, 1957, 20);
//  перен. Розладнувати або знищувати що-небудь. Можна ретельно дотримуватись канонічної форми, можна по-різному порушувати її, можна й зовсім руйнувати... (Максим Рильський, IX, 1962, 206); В глибині неба, руйнуючи легкість ночі, неясним маревом вимережувалось павутиння не то хмарин, не то передсвітанку (Михайло Стельмах, I, 1962, 73); Страшне горе [війна], яке насувалося на всіх людей, забирало від неї сина і руйнувало його таке коротке, як сон, щастя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 277);
//  перен. Припиняти (дію, вияв і т. ін. чого-небудь), примушувати зникати. Її голос руйнував усякі сумніви і спонукав линути вперед (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 366); Ще пройде з десяток років, посивіє чоловік і зовсім буде схожий на доброго старого пасічника, а зараз йому добрість руйнує острах, що так і тіпається біля вусів, начеб і поночі біля них дзижчать бджоли (Михайло Стельмах, II, 1962, 146);
//  перен. Не давати здійснитися чому-небудь. Ті [свободу] ти бережи, юначе! На Заході кубло звіряче розворушилося... Пильнуй! Всі плани ворогів руйнуй! (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 13); Невблаганна рука лихої долі руйнувала його сподіванки і гнула голову й плечі людини ближче до землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 207).

2. Спустошувати (перев. гнізда). — Гнізда руйнувати прийшли? — запитав садівник, пильно дивлячись на хлопців (Олесь Гончар, I, 1959, 119);
//  розм. Змушувати витрачатися, доводити до марнотратства. [Аецій Панса:] По правді, зятю, тебе вона уборами руйнує? (Леся Українка, II, 1951, 357).

3. Примушувати що-небудь розпадатися, змінювати будову, склад (про дію води, вітру, мікроорганізмів і т. ін.). Льодовик під час руху дуже руйнує гори (Фізична географія, 5, 1956, 117); Вода, проникаючи в розколини каменів і замерзаючи там, поступово збільшує ці розколини і руйнує камені (Фізика, II, 1957, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 898.

Коментарі (0)