РУКАВИ́ЦЯ, і, жін.
1. Виріб з цупкої теплої тканини,
шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для
великого пальця), який надівають на кисть руки у
холод або для роботи. Ввечері плете [Іван] рукавиці,
бавиться з дітками, шуткує (Панас Мирний, II, 1954, 210);
Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих
рукавицях (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 502); * У порівняннях. Ярема блукав
по кривулястих вулицях наосліп, немов у вовняній
рукавиці (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 185).
♦ Міняти, як (мов і т. ін.) рукавиці кого, що —
те саме, що Міняти, як (мов і т. ін.) рукавички (див.
рукавичка).
2. іст. Металевий футляр, який надівав рицар на руку під час бою. Едварду глянув він в лице, Мов кинув блискавицю, Здійняв і кинув ворогам Залізну рукавицю (Леся Українка, I, 1951, 353).