РУХАТИ, аю, аєш, недок., РУШИТИ, шу, шиш, недок. і док.
1. перех. Переміщати, пересувати що-небудь.
Ми рухали їх [позитиви] перед щілиною в картоні
(Юрій Яновський, II, 1958, 10); Най реве навколо буря, усе
грізно крушить, Валить скелі, лама дуба, землю з місця
рушить (Павло Грабовський, I, 1959, 270).
♦ Рухати (рушити) гори (скали) — робити велику
справу, яка вимагає багато зусиль; робити, здавалося б,
неможливе. Мало нас, та се — дарма; Міцна віра
рушить скали... (Павло Грабовський, I, 1959, 384).
2. тільки недок., перех. і неперех. Приводити в рух,
примушувати рухатися, діяти. Вони підійшли до
водопаду.., який рухав маленьку електростанцію (Микола Трублаїні,
Мандр., 1938, 77); Я сиджу біля монтажного столу..
Одною рукою я рухаю моталку, продивляючись частину
фільму (Юрій Яновський, II, 1958, 22);
// ким, чим, кого, що,
перен. Спонукати до діяльності або бути причиною
чиїх-небудь дій, учинків. Автор [Н. Рибак] показує,
які високі і благородні цілі рухають радянськими
вченими в їхній невтомній і важкій праці над оволодінням
таємницями атома (Радянське літературознавство, 1, 1964, 40); Мільйони
їх, суворих вояків, вперед їх рушить і любов, і гнів…
(Володимир Сосюра, I, 1957, 478).
3. недок. тільки рухати, неперех. Робити рухи якою-небудь
частиною тіла. Маршалок щось кричав, та голос
його танув у грізному гомоні шляхти. І здавалося, він
беззвучно рухає губами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 32);
Пішла дівка танцювати, рушила плечима (Коломийки,
1969, 108); Не міг [урядник] рушити лівою рукою, а й
до того щось у нозі йому сталося... (Осип Маковей, Вибр., 1954,
140);
// Виконуючи певну роботу, робити рухи яким-небудь
знаряддям. — Жди його, як пана, — бурчав він,
рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався
тут без Павла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133).
♦ І вусом не рушити — зовсім не звернути уваги,
ніяк не зреагувати. Почнеться яка бесіда, а Марина..
зажартує, то дівки сміються, а парубок і вусом не
рушить (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 167); І пальцем не
рушити — те саме, що І пальцем не кивнути (див.
кивнути). [Поет:] Та доки ще благати. Ти мусиш
помагати! [Муза (байдужо):] Нічого я не мушу і пальцем,
знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Леся Українка,
I, 1951, 300).
4. недок. тільки рухати, перех., перен. Сприяти
розвиткові чого-небудь. — Ми будемо рухати науку й
перетворимо всю землю в рай (Олександр Довженко, I, 1958, 436);
Ленін рушив вперед марксистську теорію, збагатив її
новим змістом (Ленін, Коротка біографія, 1955, 146); Книга
рушила розвиток культури, науки, літератури (Наука і життя,
9, 1970, 49);
// Сприяти виконанню, здійсненню
чого-небудь. Рухати справу.
5. тільки рухати, неперех., рідко. Те саме, що рушати 1. Заходились рухати до господи (Словник Грінченка).