в означеннях
Тлумачення, значення слова «рухливий»:

РУХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який перебуває в русі. Хома кинувся в загальний рухливий потік. Їздові дружно ломилися за ним (Олесь Гончар, III, 1959, 357);
//  Здатний до руху. В певні періоди росту картоплі виявилась позитивна дія торфокомпостів і на вміст загального та рухливого азоту в ґрунті (Мікробіологічний журнал, XVIII, 4, 1956, 13);
//  Який рухається завдяки своїй будові (про пристрій, механізм і т. ін.). Не лякав їх [голубів] скрепер рядом, Поблизу рухливий кран, Ані те, що земснарядом Проривають котлован (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 113); Обережно тримаючись за рухливі, на коліщатах двері, Мар'ян перевисає тулубом над миготливим полотном залізниці (Михайло Стельмах, I, 1962, 162);
//  Який рухається під дією чого-небудь. — Коли він повертатиметься додому, йому дорогою трапиться цікава, рухлива тінь од ліхтаря, похитуваного вітром (Юрій Яновський, II, 1958, 23); Її.. очі, наближаючись до вічної пітьми, бачать рухливе золото спілих хлібів (Михайло Стельмах, I, 1962, 293).

2. Повний життєвої сили, енергії, з швидкими, легкими рухами; жвавий. За молодих літ баба.. тямовита була і рухлива (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 486); Незважаючи на похилий вік, він дуже рухливий (Олександр Довженко, I, 1958, 106);
//  Який легко приходить у рух (прочастини тіла). На його привітному обличчі виділялись великі губи, рухливі, завжди усміхнені (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 8);
//  Який часто змінює свій вираз (про обличчя). Мирон Чалий не змінився. Такий самий гострий на слово і думку, з рухливим обличчям (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 56);
//  перен. Діяльний, енергійний (про характер, склад розуму). Його рухливий і невтомний розум оперував цим строкатим матеріалом, творячи незчисленні плани й комбінації (Іван Франко, VI, 1951, 236).

3. перен. Який розвивається, змінюється. Літературна мова — рухлива, динамічна категорія.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 915.

Коментарі (0)