Словник української мови

РУКОДА́ЙНИЙ, а, е, заст. Урочисто обіцяний (при рукостисканні).
 Рукодайний слуга — вірний слуга. Я був рукодайним слугою пана воєводи Острозького, я знаю його наміри (Іван Ле, Наливайко, 1957, 46); Рукодайний холоп — кріпак, який перебуває у договірних відносинах з поміщиком. Князь Ружинський на нього, як на холопа рукодайного, покрикує (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 92).