РУКОПА́ШНИЙ, а, е. Який здійснюється без зброї
або холодною зброєю (про бій, битву). Були хвилини,
коли солдати віч-на-віч сходились у рукопашному бою
з ворогами в окопах (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 69); В
рукопашному бою успіх битви визначали сокири (Володимир Гжицький,
Опришки, 1962, 185);
// у знач. ім. рукопашний, ного,
чол.; рукопашна, ної, жін. Бій, битва, що здійснюються
врукопаш. За вікнами вагона ніч Ішла, покраяна
вогнями. На полустанках передмість Йшли рукопашні
з ворогами (Павло Усенко, І сьогодні.., 1957, 93); На горбах
закипіла рукопашна (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 906.