РУМ'Я́НЕЦЬ, нця, чол.
1. Природний рожевий або
червонястий колір щік, обличчя. А воно молоде, то швидко
і виходилося собі, оздоровіло; вже й у рум'янцях, і
весела [Галя] (Марко Вовчок, I, 1955, 157); Хоч і швидко
пройшов він до контрольної, дівчата в дослідній помітили,
що рум'янець на його круглих щоках став не такий
рожевий (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 134);
// Жовтий відтінок
забарвлення щік, обличчя хворої людини. У своїй
прозорій жовтизні вони [клени] нагадували рум'янець
сухотниці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Лікарка відкриває двері
крайньої палати, і Галина відразу пізнає запале,
гостроносе, в хворобливих жовтих рум'янцях обличчя
Григорія (Михайло Стельмах, II, 1962, 253);
// Почервоніння обличчя
від припливу крові. Після курної кузні морозне осіннє
повітря залило лице Давидові рум'янцем (Андрій Головко, II,
1957, 17); Обличчя раптом взялося жарким рум'янцем,
очі заблищали (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 155);
//
Рожевий або червонястий колір щік як результат
уживання рум'ян.
♦ Зайтися рум'янцем див. заходитися 2;
Закрашатися (закрашуватися, закраситися) рум'янцем див.
закрашатися; Заливатися (залитися, заллятися)
рум'янцем див. заливатися; Зловісний (сором'язливий і т. ін.)
рум'янець; Рум'янець сорому (гніву, збентеження і т. ін.) —
почервоніння обличчя, викликане яким-небудь почуттям.
Зловісний рум'янець забагрив його обличчя. Він знавіснів
(Олександр Довженко, I, 1958, 295); Павло зблід, якось знітився і ще
нижче пригнувся до столу. Далі густий рум'янець сорому
за батька залив йому обличчя (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 317);
Отець Вікентій жбурляє газету на стіл і відчуває,
як його обличчя щипає рум'янець гніву (Михайло Стельмах, I,
1962, 415); Наводити (навести) рум'янець див.
наводити; Обливатися (облитися) рум'янцем див. обливатися;
Палати (пашіти і т. ін.) рум'янцем (рум'янцями) —
мати червоний колір (про шкіру щік,
обличчя). Трохи загоріле обличчя [молодички] так і пашіло
рум'янцем (Борис Грінченко, II, 1963, 330); Біля ополонки стояла
Зінька, виполіскуючи білизну. Руки в неї були червоні
від крижаної води, а щоки аж пашіли рум'янцями
(Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 18); Рум'янець заливає (залив
і т. ін.) обличчя (лице і т. ін.) див. заливати.
2. перен. Рожево-червоне або багряне забарвлення чого-небудь від променів сонця під час його сходу чи заходу. В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце, і кожна берізка міниться багатством барв — від.. ніжного рум'янця на стовбурах до темно-вишневого в гіллі (Михайло Стельмах, I, 1962, 352).
3. перен. Червоний або рожевий бік (боки) плоду, червона пляма на плоді. Яблук рум'янець і пахощі трав Осені сипле бобровий рукав (Максим Рильський, III, 1961, 230).
4. тільки мн., розм. Те саме, що рум'яна. — Обголив я вуса й бороду, намазав щоки рум'янцями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 41).
5. заст. Зілля, яким рум'янилися (у 2 знач.).