в означеннях
Тлумачення, значення слова «рундук»:

РУНДУ́К, а, чол.

1. Те саме, що ґанок. Добре втомившися, знайшла вона чималий будинок з великим рундуком (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 83); Дівчина зійшла на легкий, обгороджений балясинками рундук, зупинилася перед дверима (Михайло Стельмах, I, 1962, 130).

2. Легка споруда, що являє собою відкритий або критий прилавок для роздрібної торгівлі. Пішла я в той ряд, де продають огородину. А ряд той довгий, похожий на вулицю: по обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (Нечуй-Левицький, III, 1956, 264); Серед приватних крамничок і рундуків метушилися покупці та продавці (Натан Рибак, Час, 1960, 156).

3. Невелика споруда для ремонту, лагодження чого-небудь (перев. взуття). На розі вулиці моєї У голубому рундуку Працює швець (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 118).

4. Великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь. — Отже я й кажу: і на березі не був, і про своє господарство не потурбувався. В рундуці що робиться! Смітник! (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 5);
//  Продовгуватий ящик для сидіння або лежання. На цвинтарі, і там не без іграшок: де побачать, що на рундуках полягали дівчата, так їх і поперекидають [парубки] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 239).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 909.

Коментарі (0)