РУ́РА, и, жін., розм. Те саме, що труба 1. Вода текла рурами в різних напрямках (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 24); Надвечір там, де нафту здобували, Взяли високу руру з свердловин, В однім кінці — знамено приладнали, А інший — глибоко у ґрунт замурували Бетонним розчином (Любов Забашта, Вибр., 1958, 214).