в означеннях
Тлумачення, значення слова «рушниця»:

РУШНИ́ЦЯ, і, жін. Вогнепальна ручна зброя. Настя хапає рушницю й стріляє (Нечуй-Левицький, II, 1956, 434); Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (Олесь Донченко, II, 1956, 43). Поставити гвинтівку (рушницю і т. ін.) на бойовий звід див. поставити 1.
Мисливська рушниця — вогнепальна зброя для полювання. Це була хороша мисливська рушниця, традиційний подарунок тестя майбутньому зятеві в день заручин (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 381); Протитанкова рушниця, військ. — важка вогнепальна зброя для боротьби з танками противника. Варвара перетягла через окоп довгу важку протитанкову рушницю (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 245).
Ставити (поставити) під рушницю, військ., дорев. — з метою покарання примушувати стояти якийсь час у повному озброєнні й спорядженні; Ставити (поставити, зіставити і т. ін.) рушниці в козла (в козли) див. козла; Стояти під рушницею, військ., дорев. — бути у повній бойовій готовності.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 919.

Коментарі (0)