в означеннях
Тлумачення, значення слова «руський»:

РУ́СЬКИЙ, а, е.

1. розм. Те саме, що російський. Гей, ніде нема такої, — Гордимося ми, — І красивої і злої Руської зими! (Микола Шпак, Вибр., 1952, 139);
//  у знач. ім. руський, кого, чол.; руська, кої, жін. Людина російської національності. За окремим столом похмуро обідав руський і боязко позирав навкруги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Бачиш — руський з тобою, башкир і таджик, Друзі, браття твої, громоносна лавина (Максим Рильський, II, 1960, 179);
//  Радянська людина, представник Радянського Союзу. Дітям приїзд офіцерів, видно, був за свято. Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (Олесь Гончар, III, 1959, 91);
//  у знач. ім. руська, кої, жін. Національний танець росіян;
//  Музика до цього танцю.

2. Прикм. до Русь. Дослідження найдавніших пам'яток писемності Київської Русі дуже переконливо показують, що первісною основою літературної мови цього періоду була руська (давньоруська) мова (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 23); От немовби й розв'язано всі ті діла, які турбують руську землю, які не дають спати людям на Русі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 40).

3. зах., заст. Український. Став Петро Коваленко виборцем, дали йому карту голосування, а громада виписала на карті руського мужицького кандидата (Лесь Мартович, Тв., 1954, 179); 2 травня [1848 р.] у Львові виникла перша українська політична організація — Головна руська (українська) рада (Наука і життя, 11, 1968, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 913.

Коментарі (0)