РВАЧ, а, чол., розм. Той, хто намагається одержати за свою працю більше, ніж вона варта, або різними нечесними способами здобути в тих чи інших обставинах якнайбільшу матеріальну вигоду для себе. Злодій, рвач, хапуга, розтратник, — це потвори, які отруюють наше життя.. Самі нічого не роблячи, вони марнують і привласнюють те, що створено іншими (Комуніст України, 11, 1963, 6); Всякого роду обивателі, ледарі, рвачі, дармоїди і ті окремі особи, які втрачають гідність радянського громадянина, обурюють трудящих нашої країни (Наука і життя, 8, 1963, 3).