РВА́ЧКО, розм., рідко. Присл. до рвачкий. Раптом десь збоку.. ревнули рвачко й загрозливо гудки повітряної тривоги (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 262); Рільник рвачко повернувсь до голови і щось сказав (Андрій Головко, I, 1957, 307).
РВА́ЧКО, розм., рідко. Присл. до рвачкий. Раптом десь збоку.. ревнули рвачко й загрозливо гудки повітряної тривоги (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 262); Рільник рвачко повернувсь до голови і щось сказав (Андрій Головко, I, 1957, 307).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 463.