в означеннях
Тлумачення, значення слова «рватися»:

РВАТИСЯ, рвуся, рвешся, недок.

1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети). Струни почали рватись і дзижчали, як ґедзи в спасівку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 212); Пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка (Андрій Головко, II, 1957, 149);
//  безос. [Єфрем:] Де тонко, там і рветься. [Полікарп Іванович:] А що таке урвалось? [Єфрем:] Знов вісь передня у бендюгу зламалась, якраз на шворневі (Марко Кропивницький, IV, 1959, 327);
//  Ставати дірявим, драним. Люди, надіючись, що їх скоро обмундирують, брали найветхіший одяг, і тепер він розповзався на осінніх дощах, взуття рвалося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 347);
//  Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.). Мати скільки раз зачинала розмову, та розмова плуталася, рвалась: то Христя промовчить на матернє питання, то одкаже не те... (Панас Мирний, III, 1954, 113); Думки не плили ясно та зв'язно, як давніше, але рвались і бились на місці, мов чорні птахи в часи бурі (Іван Франко, VI, 1951, 296); Важко дише Олекса — а ще не рветься дихання, ще могутнє серце.. посилає рештки крові по всіх жилочках (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 412); Від хвилювання навіть у Садовського рвався і не слухався голос (Минуле українського театру, 1953, 159).
Душа (серце) рветься [на шматки] — дуже мучиться, страждає хто-небудь. — Але нащо мені се? Навіщо мені ся гімнастика розуму, коли душа моя стогне і рветься від жалю? (Леся Українка, III, 1952, 583); До кого сісти побалакать, З ким поділить сумні думки? О, як би я бажав заплакать; Як серце рветься на шматки! (Павло Грабовський, I, 1959, 222); Серце рветься навпіл див. навпіл.

2. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь, вирватися звідкілясь. Пес гавкав і рвався з ланцюга (Лесь Мартович, Тв., 1954, 173); Опинившися в знайомому місці, мавпочка радісно запищала й стала рватися з рук (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 116);  * Образно. Темно-карі очі.. стали неприродно випуклими, круглими і аж рвалися з орбіт (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 379); У неї тіпалися губи. Якесь слово рвалося з них і не могло зірватися (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 82);  * У порівняннях. Прут шумить, об скелі б'ється і всьому наперекір, наче звір із клітки рветься, виривається із гір (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 119);
//  Кидатися з боку на бік, метатися. — Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. Не дуже вгамовалась [вгамувалася] Леся од такого розважання: рвалась, кричала, здіймала до неба руки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 103); Решта п'ять [коней] були такі дикі й злі, що до них ніхто не наважувався підступити.. Вони люто рвалися, ставали дибки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 320); Рвався на цепу кудлатий пес, захлинаючись від злості (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 386).

3. Відокремлюватися, відділятися від стебла, кореня; обламуватися; зриватися. Шелест лісу. Вітру свист. Рветься з дуба чорний лист (Леонід Первомайський, II, 1948, 106).

4. Розлітатися, розриватися на частини, осколки. Снаряди зрізали верхів'я дерев, міни рвались біля землянок (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 55); [Кори:] Гарматні снаряди вже рвуться у місті (Олександр Корнійчук, I, 1955, 40); Десь зовсім близько рвалися бомби (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 100); Виявилось незабаром, що обстрілюють колону розривними кулями «дум-дум». Така, торкнувшись навіть волосини кінського хвоста, одразу рветься, вганяється в тіло безліччю металевих скалок (Олесь Гончар, II, 1959, 121);
//  Знищуватися, руйнуватися, одержувати пошкодження від вибуху; вибухати. Рвуться скрині з гарматними набоями (Микола Трублаїні, I, 1955, 61); Біля чернігівських лісів.. рвались танки й тягачі (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 35); То в одному, то в іншому місці рвалися начинені боєприпасами вагони (Олесь Гончар, III, 1959, 376).

5. перен. Припинятися, розриватися, переставати існувати (про стосунки, зв'язки і т. ін.).

6. Прагнути до чого-небудь, кудись. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись.. А й невелика, бачся, штука, — Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 10); На самоті ніколи не хотів [Павло] зоставатися, а все туди рветься, де люди (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Під натовпом люду тріщали столи, дзвеніло скло. Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 154); Він ходив у розвідку, виконував різні доручення і завжди рвався у найнебезпечніші місця (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 58);  * Образно. Для неї тісно стало в світлиці, в цілому домі; її думки кудись рвались, як птиці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 96); Звуки скрипки рвались крізь вікно на простір (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 92);
//  Бути сповненим пристрасного бажання чого-небудь, прагнення до чогось (про душу, серце). [Джонатан:] Сестра тебе просила запитати, чи хтів би ти до неї повернутись. [Річард:] Душа моя до неї рветься завжди (Леся Українка, III, 1952, 104); Він дивився на бійців, які йшли далі і далі, і серце його рвалося за ними, як птах... (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 156);
//  Рости, здійматися, підноситися стрімко, високо. А за пару літ круг дуба, Мов діти, здорова Рвалась весело до сонця Молода діброва (Іван Франко, XIII, 1954, 328); А срібних сокорів вершини У небо рвуться... (Максим Рильський, II, 1946, 97).

7. Поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі). Чорне море грає, Чорне море злиться. З краю і до краю Рветься буруниця [бурун] (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 143).

8. Працюючи на повну силу, потужність, знемагати, надриватися. Плугач [плугатар] оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься (Номис, 1864, № 1144); Всіх.. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять з шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149).
Рватися з шкіри (шкури, сили і т. ін.) — те саме, що Лізти з шкіри (шкури, сили і т. ін.) (див. лізти).

9. Пас. до рвати 1—5.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 462.

Коментарі (0)