РИ́БА, и, жін.
1. Водяна хребетна тварина з непостійною
температурою тіла, яка дихає жабрами і має
плавці та шкіру, звичайно вкриту лускою. Сім ятерів —
ні одної риби! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 191); Риби в сітях
тремтять, їх луска, наче срібний пожар (Володимир Сосюра, Щоб
сади.., 1947, 58); До 80 різноманітних видів риб живе
у Дніпрі та в інших річках і водоймах України (Радянська Україна, 2.III 1962, 3); Риби утворюють клас хребетних,
які пристосовані до життя в воді (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 79);
* У порівняннях. Кайдашиха.. розпустила на всю хату мед
своїм язиком. — Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа,
як рожа; весела, як весна, робоча, як бджола, а багата,
як свята земля! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 321); Доріг своїх
дітей, виходить, не зумів вивчити. Ой, не зумів,
прогледів, пропустив їхнє життя, мов рибу, крізь пальці
(Михайло Стельмах, I, 1962, 316);
// у знач. збірн. Всього було
доволі: Вовків в лісах, зайців у полі І птиці повно у
гаях, Такої і такої, І риби всякої, великої й малої
(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 112); [Феноген:] От чоловік
[Ліхтаренко]! І риби наловить, і ніг не замоче!
(Карпенко-Карий, II, 1960, 320); Де й возів набрати бригадирам!
Де й складати рибу із човнів! (Терень Масенко, Поезії, 1950, 45);
// тільки одн. Страва, приготовлена з м'яса цієї тварини.
І враз риба втратила свій смак, охота до їжі одлетіла
геть, і йому раптом схотілось покинути хату...
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22); За чверть години на столі парував
наваристий флотський борщ, стояла бляшанка
маринованої риби (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 328).
▲ Красна риба див. красний; Летюча риба див.
летючий; Смітна риба див. смітний.
♦ Битися як риба об лід див. битися; Вудити рибу
в каламутній воді див. вудити 1; Знов (ізнов) за рибу
гроші — невідступно наполягати на чому-небудь,
настирливо повторювати те саме. — Що ж: знімати мене
будете? — Знов ти за рибу гроші. Невже ми для того
зібралися поговорити, щоб вирішувати оце: знімати —
не знімати, знімати — не знімати (Павло Загребельний, Спека,
1961, 284); Ловити рибу в каламутній воді див. ловити;
Матимеш на рибу — те саме, що Дістанеться
(дісталося, буде і т. ін.) на горіхи (кислички, бублики і т. ін.)
кому (див. діставатися). Уявіть же собі, що я бачу,
входячи до себе в хату. Мама стоять біля печі
зажурені й зустрічають мене такими-о словами:
— Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой
шибенику ти неслухняний, свиня ти нескребена (Іван Микитенко,
Повісті.., 1956, 11); Мовчати, як риба — не говорити й
слова. [Журавель:] Та що ж тепер казати? Я
мовчу, як риба (Іван Микитенко, I, 1957, 456); На рибу — на
рибалку (у 2 знач.). Доря підняв на батька очі. Поїдуть?
Куди? На рибу, може? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 374); Ні
риба ні м'ясо — про безвольну, безхарактерну
людину. — Цей Безкоровайний ні риба ні м'ясо, а нам він
пригодиться. Один раз я його побачив і думаю, що
подоїти його можна (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 224);
Носом рибу вудити див. вудити 1; Як (мов і т. ін.) риба
з водою з ким — чим — нерозлучний з ким-, чим-небудь.
— Ви з книжками, як риба з водою, — сказав
Фесенко (Нечуй-Левицький, V, 1966, 200); — Чоловіку хочеться
до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата,
так шукає названого. От і побратаються, да й живуть
довіку вкупі, як риба з водою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969,
90); Як (мов і т. ін.) риба у (в) воді бути (почувати
себе і т. ін.) — поводитися невимушено, добре, вільно.
Саша відчував себе як риба в воді. Якось просто й легко,
без вагань і труднощів, пристроювався він на ходу,
наче солдат до роти, до столичного життя (Олексій Полторацький,
Повість.., 1960, 371); Микулі допомагав Іванко. Тут
він був, як риба в воді, знав кожну стежку, кожен
кущик (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 240).
2. перен. В'яла, млява людина, яка зовні не виявляє своїх емоцій. Алла Михайлівна насупилась. — Я бачу, що вас шокірують мої манери. Що ж, я не англічанка [англійка] і — не риба (Леся Українка, III, 1952, 619); Баджін була молодша за мене на два роки, проте почувала себе зовсім дорослою і кепкувала з мене, як уміла: «Ги.. риба», — казала вона (Юрій Яновський, II, 1958, 154).