РИБА́ЧИ́ХА, и, жін., розм. Дружина рибака. — Що за диво? Жінка на воді! Не селянка й не рибачиха — це було зрозуміло з особливої інтонації її поклику, — міркував я, посуваючись човном крізь хирлявий рідкий очерет слідом за Карпом (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 409).