Словник української мови

РИФОВИЙ 1, а, е, геол. Стос. до рифу (див. риф 1). Сама вершина Ай-Петрі складена з масивних рифових вапняків (Геологія України, 1959, 605); Наявність фтору в мінеральних водах вуглекислих джерел пояснюється концентрацією його в морських відкладах, особливо в рифових утвореннях (Геологічний журнал, XVI, 2, 1956, 26).

РИФОВИЙ 2, а, е, мор. Стос. до рифа (див. риф 2).
 Рифовий вузол — особливий вид вузла, який легко і швидко можна зав'язати. Рифовий вузол. Вживається для зв'язування вірьовок лише однакового діаметра, тому що тонка вірьовка, зв'язана з товстою, легко витягається з вузла (В дорогу, 1953, 111).