Словник української мови

РИ́МА, и, жін. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Який з мене баснописець? Мені так трудно справлятися з римою (Панас Мирний, V, 1955, 384); Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше — відхилення від загальновживаних мовних норм, які часто зустрічаються в думах і здебільшого продиктовані вимогами ритму і рими (Максим Рильський, IX, 1962, 228);  * У порівняннях. Проспівав я пісню морю, Ліг на камінь і лежу... Ніби пісня, ллється море, Ніби рими, хвилі б'ють (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 100).
▲ Внутрішня рима — співзвучність слів у середині віршованого рядка; Дактилічна рима — співзвучність слів з наголосом на третьому від кінця складі; Дієслівна рима див. дієслівний; Жіноча рима див. жіночий; Чоловіча рима див. чоловічий.