в означеннях
Тлумачення, значення слова «рип»:

РИП 1, у, чол. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Панас Мирний, I, 1954, 353); Сьогодні, перед світанком, Андрія розбудив рип сінешніх дверей (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 146);
//  Звук, який видають деркачі, снігурі та деякі інші птахи;
//  Різкий, неприємний звук у голосі людини.
За одним рипом — водночас, заразом. — Посидів би ще, Михею. — Ганна чекає.. — То й ми за одним рипом. — Мирон теж встає (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 100); З рипом — з труднощами, через силу. Інші дівчата входили в життя майстерні з скрипом, рипом, часто з сльозами й наріканнями (Іван Сенченко, Опов., 1959, 82); На рипу (рипах) — який при користуванні рипить. Василь уже сам, не питаючись нікого, заказав шевцеві чоботи, щоб і на одну ногу, і на рипу, і на високих підборах (Панас Мирний, IV, 1955, 117); А в Гната — сідло на рипах, кінь, як звір (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 331).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 537.

Коментарі (0)

РИП 2, РИП-РИП, виг.

1. Звуконаслідування, що відтворює різкий звук від тертя чогось об що-небудь. Аж ось... рип! .. хтось увійшов у хату... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 164); — Зараз дійдемо до великого каменя, повернем до лісу, — говорить Марія і прислухається. «Рип-рип» — доганяє нас рипіння солдатських чобіт (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 184).

2. розм. Уживається як присудок за знач. рипнути. То було ніколи й не загляне в нашу хату..; а це колись одного дня, ні сіло ні впало, Параска рип нашими сінешніми дверима! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 19); — Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 372).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 537.

Коментарі (0)