в означеннях
Тлумачення, значення слова «рипіти»:

РИПІТИ, плю, пиш; мн. риплять; недок.

1. Видавати рип (див. рип 1). Надворі тихо, холодно; мороз скаженів..; під ногами рипів сніг... (Панас Мирний, I, 1949, 311); Рипіла десь неприбита дошка, гримотіла зірвана бляха на покрівлі (Іван Ле, Мої листи, 1945, 221); Рипіли полози в санях, іржали коні на господарстві, у кузні видзвонювали молотками ковалі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 271); Уляна іде. Її черевики риплять, вона скидає їх і йде босоніж (Сава Голованівський, Драми.., 1958, 153);
//  чим. Створювати рип. Черниш устав із-за столу і, риплячи чобітьми, замислений, пройшовся по хаті (Олесь Гончар, III, 1959, 15); Після цього сновидіння Тадик робиться кволим. Тюремні дружки не пізнають свого капітана. Він не втручається в життя камери і вночі не рипить зубами, а тихо стогне (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 417).

2. розм. Говорити різким, неприємним голосом. [Казидорога:] Сказилася війтиха, чи що? Чого вона рипить? (Іван Франко, IX, 1952, 406);
//  Різко звучати. Троїста музика гра, що є духу: риплять скрипки, бряжчать цимбали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 30); Хтось горлав пісню і безперестану рипіла гармонь (Петро Панч, Вибр., 1947, 324).

3. розм. Хрипіти (про легені). — Ми всі сміялись, сміху був повен луг, я устав з трави, щоб посміятися, і відчув, що мене коле колька, легені ніби риплять під ребрами, і сміху в мене не вийшло (Юрій Яновський, II, 1958, 246);
//  безос. Я зовсім і виду не маю дуже слабкої людини.. і кашляю в тій же мірі (тільки що часом рипить у грудях та дуже рідко показується кров) (Леся Українка, V, 1956, 356).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 538.

Коментарі (0)