в означеннях
Тлумачення, значення слова «рипучий»:

РИПУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який рипить, видає рип (див. рип 1). Це чує [Христя] — скрипнули двері, щось рипучими чобітьми пройшлося сіньми і назад вертає (Панас Мирний, III, 1954, 227); Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Олесь Донченко, VI, 1957, 161).

2. розм. Різкий, неприємний (про голос, звук). Голос, бачите, в неї був рипучий, захриплий, густий, — тільки для комедійних, але ні в якому разі не для драматичних старух (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 179); Зарепетувала жаба в куширі, їй друга викотила з горлянки гамір рипучий і дратівливий (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 244).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 538.

Коментарі (0)