Словник української мови

РИСТЬ, і, жін., заст. Рись (див. рись 2). Ось чує Петро — тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 100); Пристаркуватий, з обвислими щоками офіцер, що їде попереду, раптом сердито набундючившись, дав шпори коню. Всі перейшли на ристь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 314).
 На ристях — на рисях, риссю (у 1 знач.). Соса привіз свою батарею на ристях. Одна за одною чотири гармати стали вряд на бугрі (Юрій Яновський, I, 1958, 150).