в означеннях
Тлумачення, значення слова «ритміка»:

РИ́ТМІКА, и, жін.

1. Сукупність усіх конкретних виявів ритму. Пісня допомагала людям дружно працювати і справляти обряди і в свою чергу успадкувала від них ритміку трудових процесів (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 95); У ліричних епізодах [опери «Запорожець за Дунаєм»] зустрічається вальсоподібна ритміка, властива українському побутовому романсові (Українська класична опера, 1957, 141); Ритміка поезії Лесі Українки дуже різноманітна. Найбільш уживаними в ній є трискладові розміри, особливо анапест (Угкр. літ., 9, 1957, 258); В цілому вишивка Львівської області відзначається легкістю і декоративністю композиції, виразністю ритміки,.. різноманітністю способів виконання (Народна творчість та етнографія, 2, 1961, 137); Організм людини — найскладніша з існуючих на Землі систем, яка внаслідок довгої еволюції пристосувалась до ритміки нашої планети (Радянська Україна, 8.VII 1965, 4).

2. Наука про ритм. Закони ритміки;
//  Розділ віршування, що вивчає природу віршового ритму, принципи й методику його аналізу. Пильна увага до ритміки, строфіки, евфонії вірша була властивою Тичині, починаючи з перших його творів (Поезія і революція, 1956, 137).

3. Система фізичних вправ з музичним супроводом, призначених для виховання відчуття ритму.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 543.

Коментарі (0)