в означеннях
Тлумачення, значення слова «ритор»:

РИ́ТОР, а, чол.

1. У стародавній Греції та стародавньому Римі — оратор і вчитель красномовства. «Отці церкви» вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (Наука і життя, 1, 1969, 41);
//  Оратор, який має хист красномовця. У віршах про партію і Батьківщину Рильський виявляє себе як досвідчений ритор у кращому розумінні цього слова (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 160); Корнель, Расін, Мольєр, Вольтер, Гюго, Дюма — це інша річ: про них ми не замислюючись скажемо, що вони, можливо, прекрасні, чудові літератори, віршувальники, митці, ритори, декламатори (Про мистецтво театру, 1954, 41).

2. Оратор, який, володіючи мистецтвом красномовця, говорить красиво, але беззмістовно. У нас всякого було І народу, не тільки поповичів, тих риторів.., та й панів високовчених (Олекса Стороженко, I, 1957, 259).

3. У братських школах і в академії України та в духовних семінаріях дореволюційної Росії — учитель або учень по класу риторики. Колишній ритор Київської академії, вихований на промовах і політичних трактатах Ціцерона та мемуарах Юлія Цезаря.., — стояв на цілу голову вище не тільки за своїх однолітків, а найосвіченіших людей цілого війська (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 544.

Коментарі (0)