в означеннях
Тлумачення, значення слова «рити»:

РИ́ТИ, рию, риєш, недок.

1. перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір'я (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (Іван Франко, VIII, 1952, 293);  * Образно. Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг, розтоплювали (Панас Мирний, III, 1954, 60); Долом шуміло, наче бурчак у повінь котив по річці каміння і рив береги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 72).
Очима землю рити див. око 1.

2. перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін. Мені не потрібне оце озеро, і я вирішив перенести його в парк.. Зараз риємо канал (Юрій Смолич, I, 1958, 74); Вечори в роті, якщо вона не йшла рити траншеї або тягати шпали для перекрить, проходили в довгих задушевних розмовах (Олесь Гончар, I, 1954, 26); Мурашки риють дуже глибокі — на 50 і більше метрів (аж до рівня ґрунтових вод) — ходи до «комор», в які зносять зібране ними насіння (Хлібороб України, 10, 1965, 47);  * Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Тарас Шевченко, II, 1963, 171).
Рити могилу (могили) див. могила.

3. перех. Викопувати, видобувати що-небудь із землі. — А паню видно по носі, що рилась в горосі, — відказав Антосьо і показав їй на ніс, що як навмисне був чимось замазаний, і додав, — рила моркву з петрушкою і вдавилась галушкою (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 75); Ззаду його товкла піхотинська лопатка, але він забув про неї і рив [пісок] руками, обкидав мокру спину піском, що тріщав на зубах, роз'їдав очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316).

4. перех., розм. Перебирати, перекладати, ворушити що-небудь, шукаючи щось.

5. неперех., на кого, проти кого, рідко під ким, перен. Підступно, таємно діяти на шкоду кому-небудь. А як він, образившись, почне рити на неї?.. Де вона дінеться проти зими? (Панас Мирний, III, 1954, 233); [Цимбальський (таємничо):] Підозріваю, що він підкуплений англічанином і буде в своїй газеті рити против нас (Іван Франко, IX, 1952, 377).

6. неперех., рідко. Те саме, що ритися 2. Чорні, покривлені, мозолисті пальці рили в волоссі, і від часу до часу чувся стукіт.. голови об стіну (Ольга Кобилянська, II, 1956, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 542.

Коментарі (0)