С-С-С, виг.
1. Те саме, що тс.
2. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання. — Кинувся бігти, а нога як дерев'яна. С-с-с, — знову засичав Марко і зіщулився від болю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 497).
С-С-С, виг.
1. Те саме, що тс.
2. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання. — Кинувся бігти, а нога як дерев'яна. С-с-с, — знову засичав Марко і зіщулився від болю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 497).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 623.