САДОВИНА́, и, жін., збірн.
1. Садові дерева (перев.
плодові). Лукаш усе садовину ростив та кохав (Марко Вовчок,
VI, 1956, 227); Дикі пущі, що оточували навколо замок,
тисячами рук перероблені на паркову садовину (Олекса Стороженко,
I, 1957, 366); Митруньо вздрів багато дерев, а на землі
повнісінько всілякого цвіту, що позлітав уже з садовини
(Лесь Мартович, Тв., 1954, 145); Кзил-Су, жартуючи, полоскала
ці землі, дзюрчала в коріннях садовини (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 232);
// Саджанці плодових дерев. [Юрко:]
Позавчора Денис привіз з вокзалу садовину і штук з
десяток щеп геть понівечив (Марко Кропивницький, III, 1959, 227).
2. Плоди садових дерев; фрукти. Вже і дині, і кавуни, і садовина поспіла (Олекса Стороженко, I, 1957, 204); Турецькі базари завалені виноградом та всякою садовиною (Леся Українка, V, 1956, 157); В сім'ї найбільше розмовляли про сади, про золотобокі наливні яблука, про нечувані врожаї садовини (Юним мічурінцям.., 1955, 8).