в означеннях
Тлумачення, значення слова «садовити»:

САДОВИТИ, довлю, довиш; мн. садовлять; недок., перех.

1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. [Панас:] Я не встою на ногах!.. (Заточується. Маруся й Настя підхоплюють його під боки й садовлять) (Нечуй-Левицький, II, 1956, 459); Хазяйка вставала з-за столу, обіймала Устю за стан і садовила рядом з собою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251); Капітана садовлять на почесному місці — між Лукією Назарівною і директором школи (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 139);
//  Допомагати зайняти місце, влаштуватися десь для поїздки. Я садовлю її в сани, наче пакую дороге скло, кутаю ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Вони садовлять його на сани (Іван Микитенко, II, 1957, 306);
//  Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе. Він бере Ілонку на руки, садовить собі на плече (Олесь Гончар, Новели, 1954, 36).
На палю садовити див. паля; На посад садовити див. посад 2; Не знати, де (куди) садовити кого — приймати когось із особливою шанобою; Садовити на кіл див. кіл; Садовити на мілину див. мілина.

2. ким, за кого, на що, розм. Призначати або обирати кого-небудь на якусь посаду, доручати комусь яку-небудь роботу.

3. Обмежувати чим-небудь у харчуванні.
Садовити на хліб та [на] воду див. хліб.

4. перев. у сполуч. із сл. в тюрму, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнювати, позбавляти волі. Іде Лушня, примовляє: — Яка вона тобі мати? жалітися на сина?! ..Садовіть, мовляв, сина в чорну (Панас Мирний, I, 1949, 264); [Поет:] Хоч за пісні садовлять теж за грати, Але, звичайно, мяжца їх співати, Принаймні ті, що складені без слів... (Володимир Самійленко, I, 1958, 242).

5. Поселяти десь (звичайно для ведення господарства). Під час походів князі забирали смердів з чужих князівств, садовили на свої землі і примушували робити на себе (Історія СРСР, I, 1956, 55).
 Садовити на престол див. престол.

6. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання і т. ін. Коровай в хаті Брилів тим часом був ізобганий, і всі жінки, уквітчавшися хрещатим барвінком, садовили коровая в піч (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 38).

7. ав. Скеровуючи до землі, примушувати опускатися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат). Садовити літак на лід.

8. Надівати, накладати на щось. Він витягає хустку, швидко протирає окуляри, садовить їх на ніс (Вадим Собко, Любов, 1935, 70).

9. розм. Те саме, що садити 1. Знайшов я город наш: стоїть запустілий, Тини поламались, садок погорів... А де ж та вербиця, той паросток милий, Що я колись в землю отут садовив? (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 406); — Люблю орати, косити, молотити. Але понад усе люблю сіяти, садовити, плекати, щоб росло (Олександр Довженко, I, 1958, 285); Садовили городину, Маленькі постаті дітей розсипалися по ріллі, хто з заступом, хто з граблями (Андрій Головко, I, 1957, 93); — Ми після війни третій раз парк садовимо (Остап Вишня, I, 1956, 397).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 13.

Коментарі (0)