в означеннях
Тлумачення, значення слова «садити»:

САДИТИ, саджу, садиш, недок., перех.

1. Закопувати в землю коріння саджанців, бульби, цибулини, насіння тощо для їх вирощування. Любо вітами старими Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 350); Ходить [Хима] по садочку, ходить, топче пахучі квіти, що сама садила й поливала; про все їй байдуже (Марко Вовчок, I, 1955, 50); Скрізь зелено, свіжо.., по городах садять капусту і біб (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); У більшості районів картоплю садять у квітні (Хлібороб України, 1, 1970, 24); Прийшла пора садити кукурудзу (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 92);  * Образно. Доля грядки копле [копає]. Красу садить, розум сіє (Іван Франко, X, 1954, 16).
 Садити під лопату див. лопата; Садити під маркер див. маркер 2; Садити сад (парк і т. ін.) — закопувати на певній площі коріння саджанців дерев, кущів і т. ін., щоб з них виріс сад, парк і т. ін. Квітує сад. Це я його садив. І на душі у мене тепло й гарно (Любомир Дмитерко, Київські кручі, 1962, 38); Як дбайливі землі господарки Парк садили дівчата лої (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 8).

2. ким, за кого, на що, розм. Те саме, що саджати 2.
 Садити на престол див. престол.

3. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. Тіні зганяє [Харон], що там скрізь по лавах довженних сиділи, І на розчищене місце Енея великого садить (Микола Зеров, Вибр., 1966, 250); Велика метушня зайшла; Двох друзів садять до стола (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 131).
 Садити квочку — підкладати під квочку яйця для виведення курчат. Заново ситце на кілочку, а як пристаріється, садять квочку (Номис, 1864, № 5316).
Садити на мілину див. мілина.

4. перев. у сполуч. із сл. в тюрму, під арешт і т. ін., розм. Ув'язнювати, позбавляти волі. — Не бачиш, кого можна садити у чорну, а кого ні? (Панас Мирний, I, 1954, 284); Коли більше начальство каже меншому: посади Івана в кутузку — менше начальство бере, садить і знає, що чинить вищу волю (Володимир Самійленко, II, 1958, 232); Дома я спитав у тата: — Хіба за те, що годують кішок солодким пирогом, садять у тюрму? (Іван Багмут, Опов., 1959, 9).

5. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо. — Вони [діти] пишуть, щоб ми були ветлі, коли міситимемо і садитимемо хліб. — Пхе! — засміявся Майстер Найсолодших Булок. — Це ще моя прапрабабуся знала, що хліб у веселої хазяйки завжди найкращий (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 115); Біля печі в кутку приперті до стіни кочерга і дерев'яна лопата — садити й вибирати хліб (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 32).

6. Те саме, що саджати 7.

7. Розташовуючи певним чином, прикріпляти, пришивати на чомусь, де-небудь щось. Лата на лату сади, а копійку на горілку держи (Номис, 1864, № 11719).

8. перен., розм. Витрачати кошти на щось неекономно, марно. Вбиралась [Мася], як павич; останню краплю крові, як то кажуть, тягла з матері та все садила на крами (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 80).

9. також неперех., розм. Уживається на позначення дій, що виконуються з особливою силою, інтенсивністю, азартом і т. ін.;
//  Танцювати із запалом. Парубок налягає на закаблуки, садячи тропака... (Панас Мирний, III, 1954, 203); — Сади, Мітла, сади! — кричали танцюристи до круглого, як барило, козака (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97);
//  Швидко, стрімко бігти; мчати. Незважаючи на біль, вона [ведмедиця] знов кинулася на Мирославу. Небезпека була страшна.. Звір садив просто, грозячи вже тепер своїми страшними зубами (Іван Франко, VI, 1951, 18);
//  Сильно бити. Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний, III, 1954, 92); Кричали жінки. Чоловіки тільки сопли і садили кулаками, як гирями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 412);
//  Стукати із силою по чому-небудь. Десятки кулаків садять, б'ють у двері, закладені зовні, як прогоничем, товстим ломом (Олесь Гончар, I, 1954, 346);
//  Безперервно стріляти; обстрілювати щось. — Якір.. садить кулю за кулею в червоного туза, що висить на стінці (Гнат Хоткевич, I, 1966, 66); Ворожа артилерія закопалась перед селом за млинами й садить тепер на пристріляне місце (Юрій Яновський, I, 1958, 150);
//  Вириватися звідкись густою масою; валити, бухати. З вікон літньої кухні.. садить чорний густий дим (Ольга Кобилянська, III, 1956, 183).
 [Крутенько] садити гопака (гайдука і т. ін.) див. крутенько.
Садити чортами — лаятися, згадуючи чорта. Садила [Маланка] чортами так обережно, так делікатно, як тільки можна було в неділю, по службі божій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 11.

Коментарі (0)