САЛЮ́Т, у, чол.
1. Урочисте вшанування кого-, чого-небудь
рушничними або артилерійськими залпами, ракетами,
спуском і підняттям прапора і т. ін. — Це,
певно, гонець від султана. — Але ж стамбульський гонець
підніс би прапор в півмісяцем і з вежі фортеці
привітали б його урочистим салютом (Зінаїда Тулуб, Людолови,
II, 1957, 99); Вже гримить з палуби салют на честь
хоробрих зимівників... (Олесь Донченко, VI, 1957, 496); 5 серпня
[1943 р.] в Москві пролунав перший артилерійський
салют на честь радянських військ, які визволили Орел і
Бєлгород (Історія УРСР, II, 1957, 575); Заступник покійного
комісара виголосив промову, і її слухали мовчки —
без салютів та музики (Юрій Яновський, I, 1954, 287); * Образно.
Така всеосяжна, всепроникаюча весна ще ніколи не
йшла над землею. Кожним своїм стеблом, кожною
випростаною гілкою вона посилає тобі, трудівнику війни,
свій велений салют (Олесь Гончар, III, 1959, 438); * У порівняннях.
Неначе салюти прощальні, лунає гарматний привіт
(Володимир Сосюра, II, 1958, 498).
Віддавати (віддати) салют див. віддавати; Віддавати
(віддати) салют шаблею (рапірою і т. ін.) — підносити
руку з шаблею, рапірою на рівні обличчя, вітаючи,
вшановуючи кого-, що-небудь. Проходячи повз капітана,
віддав [Ігор] йому салют рапірою так вправно, що
позаздрив би і віце-сержант Віктор Бродов (Іван Багмут,
Щасливий день.., 1951, 100); Віддав [Г. Котовський]
оголеною шаблею салют червоному прапорові на
флагштоку (Юрій Смолич, V, 1959, 799).
2. у знач. виг. Команда, наказ дати залп на знак вшанування кого-, чого-небудь. — На честь страченого героя революції — салют!! (Юрій Яновський, I, 1954, 157); — Його образ, оповитий красою вірності, залишиться назавжди в наших серцях. На честь більшовика-гвардійця — салют! (Олесь Гончар, III, 1959, 125).
3. Піонерське привітання, при якому підносять вгору
над головою зігнуту праву руку із зімкнутими
випростаними пальцями. Хлоп'ята в піонерському салюті
Підносять дружно руки (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 127);
Васькін, третій підручний, зустрів його, як завжди,
вітанням, дуже схожим на піонерський салют (Вадим Собко,
Біле полум'я, 1952, 8).
Давати (дати) слово під салютом, розм. — клястися,
обіцяти виконати щось або запевняти в правильності
чогось, піднісши по-піонерському вгору над головою
8 і гнуту праву руку. Я даю його, це слово, Тільки під
салютом. Комсомольцем, комуністом Хочу, друзі, бути!
(Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 3).
4. Привітання борців проти фашизму, при якому підносять вгору праву руку із затиснутими в кулак пальцями. Обернулася [дівчина] до бійців, енергійно піднявши догори стиснутий кулачок. — Смерть фашизмові — свобода народам! — різко, схвильовано віддала вона салют (Олесь Гончар, III, 1959, 255).
5. у знач. виг. Уживається як фамільярне привітання при зустрічах. [Нюра:] Дозволите зайти? Салют! Де хворий? [Ірина:] У нас здорові всі (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 329); — Салют космонавту, — каже Віталик, коли баба вибродить з виноградника (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 93).