САЛЮТНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до салютувати. І раптом, як ластівка, радісна вість: — Розбито фашистські війська під Москвою! Кричали «ура», підкидали шапки: — Дозволь салютнути, товаришу, взводний! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 76).
САЛЮТНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до салютувати. І раптом, як ластівка, радісна вість: — Розбито фашистські війська під Москвою! Кричали «ура», підкидали шапки: — Дозволь салютнути, товаришу, взводний! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 76).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 21.