САЛЮ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до салют 1. Ми марш погребний проспівали, і залп салютний одгримів. На коней сіли і помчали на грізний гул броньовиків (Володимир Сосюра, II, 1958, 412); Як багато воно [ім'я М. Ватутіна] душі і серцю промовля, — озвучене повідними боями, осяяне салютними вогнями, уславлене сузір'ями Кремля (Іван Гончаренко. Вибр., 1959, 289).