в означеннях
Тлумачення, значення слова «сам»:

САМ, рідше САМИЙ, сама, само і саме; мн. сами і самі; займ. означ.

1. Уживається з іменником або особовим займенником, вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом або об'єктом дії, стану. Сама вона не знає, чого треба їй: хотілось би і кохання, і щастя хоч у курені — хотілось би і розкошей та багатства (Гнат Хоткевич, I, 1966, 54); Від років лопався вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки на ньому (Михайло Стельмах, I, 1962, 364);
//  Уживається для більшої конкретизації, виділення особи чи предмета; власне хтось; власне щось. Сам Ігнат був ще молодий козак — тілько чорний вус почав пробиватись (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 271); Він сам з Дону, тільки не з козаків (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 168); Самий апарат [радіоприймач] Валентин припасував під столом (Олесь Гончар, IV, 1960, 82);
//  Уживається в значенні «не хто інший, як», «хтось власною особою». — Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка, I, 1951, 412); — Чи вдома панотець?.. — Це я сам! — відповів пастух, здіймаючи бриля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224); — Це ж бо я сам перед вами! Багато недолі зазнавши, Аж через двадцять я років вернувся до рідного краю (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 358);
//  Уживається для підкреслення, що дія або стан поширюються й на визначувану особу чи предмет; теж, також, і (й). Петрові самому дитячий плач мов ножем серце краяв. Так хіба жалем поможеш? (Борис Грінченко, I, 1963, 250); Я б дав тобі чогось поїсти, та й сам голодний, як і ти (Володимир Сосюра, II, 1958, 403); — Мовчи, Семене, мовчи та диш, — болісно попросила Євмениха. — Сама помовчуй (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 41); — Ми поважаємо патріотизм у всякій нації, — заспокійливо говорив художникові старшина Багіров. — Бо ми самі патріоти (Олесь Гончар, III, 1959, 230); Я був взятий у полон польським кінним роз'їздом.. Після того роз'їзд був сам обстріляний нашим загоном (Олександр Довженко, I, 1958, 17);
//  Уживається самостійно, заступаючи іменник або особовий займенник. Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми.. Сам огрядний, кругловидий, червоний (Марко Вовчок, I, 1955, 133); Прийшла баба — сама чорна І чорний жупан, — Заховала тарілочку У синій туман (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 197); — Літати, всім літати, — розмірковує вголос Горпищенко. — Само ж не зна, що йому треба на тому Місяці, а вже заміряється… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 59);
//  Уживається на позначення відокремлення особи чи предмета від інших осіб або предметів (перев. із спол. а). Дивлюся — люди аж кишать... Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 49); Для хлопця поклала [Христя] на призьбі окраєць хліба й пучечок зеленої цибулі, сама пішла з серпом на лан (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 121).

2. Уживається для позначення особи, яка діє, виконує щось особисто. [Деїфоб:] Цар Ономай до тебе зараз прийде, щоб ти йому сама сказала слово (Леся Українка, II, 1951, 282);
//  Не доручаючи іншим. Зараз дощ. Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ перестане (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 309); Вони [бійці] з останнього поповнення, яке Брянський сам добирав і сам навчав, поки стояли в обороні (Олесь Гончар, III, 1959, 25);
//  Без сторонньої допомоги; власними силами. — Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати. Не справлюсь сама (Марко Вовчок, I, 1955, 273); Зробив [Микола] маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 172); — Може, підсобити? Га? — виступив із темряви Оксен. Чоловік кинув носилки на землю. — Нічого, я й сам... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 28);
//  Без намови, спонукання, примусу; добровільно, самохіть. А я... аж страшно, як згадаю. Я сам пішов у москалі (Тарас Шевченко, II, 1963, 19); Раз — чи само або ж підмовив хтось — Надумалось воно [Ягня] все стадо насмішити (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 121); — Одвези в гай... — Тоді він.. зашептав швидко із свистом: — Кажіть, самі схотіли? — Сама. — Добре зміркуйте: самі? — Сама (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 276); Коні під ними самі перейшли на рись (Олесь Гончар, III, 1959, 84).

3. Уживається для підкреслення того, що що-небудь зароджується, з'являється, відбувається, зникає і т. ін. без будь-яких зусиль, незалежно від будь-яких чинників. Стара мати і каже: — Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні?.. — Сама ся пісня в мене склалась (Марко Вовчок, I, 1955, 349); Незчулася [Галя], як і заснула. На столі свічка догоріла й сама потухла... (Панас Мирний, I, 1949, 410); Фіалку, барвінок і сон ніхто ніколи не сіяв і не садив — вони виросли самі (Юрій Смолич, II, 1958, 11); — Ти чого не на роботі? — Бачиш? Хліб печу. — А робота на полі хай сама робиться? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68); Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе — само прийде (Панас Мирний, I, 1949, 195);
//  Без участі свідомості, неконтрольовано; мимохіть. Василько зупинився аж під ожередом соломи. Сльози самі текли по його щоках (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 101); Хоч і не з полохливих був учитель, та волосся само піднялося вгору (Михайло Стельмах, I, 1962, 486).

4. Уживається для позначення особи, предмета, що перебуває, живе, росте і т. ін. десь окремо, ізольовано від інших. Походжає [Михайло] сам оддалік, як гетьман поперед ворогом... (Марко Вовчок, I, 1955, 338); Мені казав розумний садівник: — Коли ти пересаджуєш ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади.. І ще одно: сади її в гурті; Сама вона, без подруг, не ростиме... (Максим Рильський, III, 1961, 177);
//  Без сторонніх; один, наодинці. Ніколи Ані пограється [син] з дітьми, Ані побігає; самий, Один-однісінький, бувало, Сидить собі у бур'яні (Тарас Шевченко, II, 1953, 319); Макар Іванович лишився в хаті. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором і причаївся в куточку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 167); — І яке, скажи, тобі діло до балачки дівчини з парубком, коли вони бажають самі посидіти? (Михайло Стельмах, I, 1962, 281);
//  Без рідних, без близьких; одинокий. Горе ж мені в світі жити, що я сама (Павло Чубинський, V, 1874, 513); Тепер ми не самі. Дружина й мати — Дітей, як власне око бережеш (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 135);
//  Без супроводу. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Любив бродить у полі сам і слухать коників і птиць смуглявий хлопчик... (Володимир Сосюра, II, 1958, 343); Кажуть — «сама біда не йде — другу з собою веде». Це народне спостереження цілковито ствердилось на Галині (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 161).

5. Уживається для підкреслення значущості, особливої ваги й величі особи чи предмета. — Чи він тобі рівня? Твого батька сама цариця вітала (Панас Мирний, I, 1949, 199); — Ти знаєш, хто з тобою говорив? — спитав він Богданкевича.. — Сам Щорс! (Олександр Довженко, I, 1958, 173); Навколо ліс, а перед нами сам Дніпро (Павло Тичина, I, 1946, 135); За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду.. Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири (Олесь Гончар, III, 1959, 188); За підкову беруть [зіньківські ковалі] такі гроші, що, мабуть, і в самій Полтаві люди б дивувалися, коли б їм розказав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 154).

6. у знач. ім. сам, мого, чол.; сама, мої, жін., розм. Уживається на позначення певної знатної, впливової особи, великого начальника, хазяїна і т. ін. Так от де рай! уже нащо Золотом облиті Блюдолизи: аж ось і сам, Високий, сердитий, Виступає; обок його Цариця небога (Тарас Шевченко, I, 1951, 247); — Велено тобі йти на мануфактуру [пана Бузкова].. — А за яким ділом? — спитав стурбовано Демид. — Нам то невідомо, зі мною сам одну мову знає: одна нога, каже, тут, друга — там (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 120); Ще генеральша в дорозі, а вже Потапович цілі Піски зганяє.. Аж ось — і сама приїхала... (Панас Мирний, I, 1949, 194);
//  Евфемістична народна назва нечистої сили; біс, чорт. — Я й питаю: — З чого він Палієм став? — Та з того, — кажуть, — що «самого спалив».. — Якого такого «самого», бабусенько? — питають дівчата. — Та «самого ж», дівоньки, не при криниці святій згадуючи.. — Та самого «нечистого»... чортяку! (Данило Мордовець, I, 1958, 96).

7. Уживається у знач. утілений, уособлений (перев. як означення при іменному присудку). Повітря — сам світ, сам жар. Наче золотою сіткою оповито майдан (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 232); Ідеї партії більшовиків — це сама правда життя, те, чим живе епоха (Радянська Україна, 5.XI 1948, 3); Наші руки — це пісня сама. Дужче нас на землі цій нема (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 160).
 Сама люб'язність хто — хтось підкреслено люб'язний. Поза службовими взаєминами Євецький — сама люб'язність.. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 102).

8. Уживається з обмежувальною функцією, у знач. тільки. В його сина нема, самі дочки (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 178); — Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме ґноття та рам'я висіло... (Панас Мирний, I, 1949, 140); [Неофіт-раб:] Мало [людині] і хліба й слів самих, їй треба волі (Леся Українка, II, 1951, 232); Вчора горіла економія в Гуті.. Згоріла, кажуть, дощенту: сам попілець (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 67); Хати не було. Була сама піч з високим комином серед руїн біля груші (Олександр Довженко, I, 1958, 324); Я стільки чув похвальних слів про Київ, Такі захоплені чув голоси! І це — не чемності самої вияв, А лиш визнання справжньої краси (Максим Рильський, III, 1961, 306);
//  Уживається як підсилювальна частка при словах один, тільки. Усі дожидають кулішу, а Галя, то вже .. сидітиме з ложкою в руці та погукуватиме «мамо!», і погукує такеньки Галя, наче вона сама одна має одвагу поспитати про те, про що всі піклуються (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Поки я роздумую, з чого почати розмову, дядько почав. Яка тепер Дума? — Панська. — То слава богу. — Чому? — Не буде дбати про саму тільки голоту (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 236).

9. Уживається у знач. навіть. Знали [батько й мати], що там [у псалтирі] написано все по-божому, а що й до чого воно написано, того й сам Микола не тямив (Нечуй-Левицький, II, 1956, 171); [Андромаха:] Нащо тобі Гелен? [Кассандра:] Я хочу його спитати. Я собі не вірю. Вже бачиш, довершилась божа кара: не тільки інші, а й сама Кассандра зневірилась в Кассандрі (Леся Українка, II, 1951, 293); Що не день — нові Перекликаються з гостями гості. Ну, хто усім їм знає імена? Сам Родіон заплутується часом У їхніх назвиськах (Максим Рильський, I, 1960, 249).

10. рідко. Те саме, що самий 2. В сам день святого вечора вітер утих, небо вияснилося (Іван Франко, VIII, 1952, 98).
Боротися з самим собою див. боротися; Боротьба з самим собою див. боротьба; Бути (залишатися) самим (сам) собою див. себе; Забувати (забути) самого себе (про себе, за себе) див. забувати; Заглиблений у самого себе (в собі) див. заглиблений; Закоханий в себе самого див. закоханий; [І] сам чорт (нечистий, дідько, лисий, біс, кат, старий циган) не розбере див. розбирати; [Мов (немов і т. ін.)] сам не свій (сама не своя, само не своє) див. свій; Несхожий сам на себе див. несхожий; Перевершити самого (сам) себе див. перевершувати; Переламати самого себе див. переламувати; Перемудрити самого себе див. перемудрити; Переплигнути самого себе див. переплигувати; Перехитрити себе самого (саму, самих) див. перехитровувати; Сам (сама, само) про себе (до себе) див. себе; Сама-сама — зовсім самотня. Зосталася Мотря сама-сама (Панас Мирний, I, 1949, 242); Сама снасть див. снасть; Сама тобі дірка див. дірка; Сам біс (чорт) голову зверне див. звертати; Сам бог велів — можна, не заборонено, дозволено робити щось. Прийшли проводи. Треба, думаю, пом'янути свого покійничка, бо так сам бог велів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 257); Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника,.. вже добралися до Антоновича, з якого покепкувати сам бог велів (Олесь Гончар, III, 1959, 335); Сам дідько не знає див. дідько; Самі ноги несуть (несли, носять, носили і т. ін.) див. нога; Сам (сама, само і т. ін.) за себе говорить див. себе; Сам (сама, самі) здоров (здоровий, здорова, здорові) знаєш (знає, знаєте, догадаєтесь і т. ін.) див. здоровий; Сам на сам: а) без нікого. Натішившись учтою, .. цар повертав у покої і в самому темному там замикався сам на сам (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 196); б) наодинці з ким-, чим-небудь; віч-на-віч. Бачура сам пішов на квартиру гідротехніка.. Навіщо кликати старого в райком? Чи не краще повести розмову сам на сам? (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 50); Крокують [три товариші] кожен сам на сам із думою своєю. Що жде їх тут? Вірніше, там, у шахті, під землею? (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 5); в) без сторонньої допомоги, власними силами; самотужки. «Вовка він раз сам на сам відігнав від овець...» (Панас Мирний, I, 1949, 170); Славен той — ти ж слухай, зоре! — Хто сам на сам лихо зборе... (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 263); г) особисто. Зараз лист послав [Турн] к Енею, Щоб вийшов битись сам на сам (Іван Котляревський, I, 1952, 179); Останній раз ми з Натурою зустрічались сам на сам ще на фронті (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 90); Сам (сама, само) не при собі див. себе; Сам (сама, само і т. ін.) [ніби] до рук (у руки) йде — щось дається комусь дуже легко, без особливих зусиль. [Нечипоренко:] Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться. Кожна справа ніби сама в руки вам іде (Олександр Левада, Драми.., 1967, 281); Сам-один (сама-одна, само-одно): а) без нікого. Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту. Німо й урочисто (Гнат Хоткевич, II, 1966, 313); Я наче сам-один на великому світі. За вікнами темно й тихо (Юрій Яновський, II, 1958, 18); б) без рідних і близьких. — Я сирота, — одказала Галя. — Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок, I, 1955, 325); в) без чиєїсь участі, допомоги, власними силами; самотужки. Добре діло зробив А. Малишко, сам-один переклавши поезії М. Ісаковського (Максим Рильський, III, 1956, 121); Самому (самій) себе не знати див. знати; Самому собі не вірити див. вірити; Сам (сама, само) пливе до рук (у руки) див. плисти; Сам (сама, само, самі) по собі: а) окремо, ізольовано від когось, чогось. — А як, Іване, лучче [краще] живеться: чи гуртом, чи кожен сам по собі? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 316); Цей найдрібніший пилок, відокремлено взятий од інших, Зовсім нічого не важить, бо часткою інших предметів Завжди буває — і сам по собі існувать неспроможний (Микола Зеров, Вибр., 1966, 141); Як потогонний засіб липовий цвіт вживають сам по собі і в сумішах з квітами коров'яку та чорної бузини (Хлібороб України, 6, 1970, 42); б) без стороннього втручання, спонукання; мимоволі; підсвідомо. Хоч Гудзій не тільки не дзвонив у дзвоник, але навіть не вважав за потрібне хоч би олівцем постукати об графин — шумок в залі і гомін самі по собі стали стихати (Андрій Головко, II, 1957, 546); Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки, і обличчя (Михайло Стельмах, I, 1962, 212); в) органічно. Кава була чорна — тільки не сама по собі, а од не дуже чистої склянки... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 131); Сам скажи див. сказати; Сам (сама, само, самі) собі: а) без нікого. Сам собі у бур'яні, Щоб не почув хто, не побачив, Виспівую та плачу (Тарас Шевченко, II, 1963, 63); — І чого-чого не передумає удова отак сама собі в довгі осінні ночі (Андрій Головко, II, 1957, 190); б) окремо, ізольовано від когось, чогось. Тепер само собі стоїть Деревце молоденьке (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 73); Що там? степ та й степ..; а люди — кожен сам собі... (Панас Мирний, I, 1949, 224); в) без стороннього втручання, спонукання. Надумавшись сам собі, сів [батько] на коня, ухопив на сідло карапуза-синка свого, себто мене ледачого, та й гайда на Запорожжє [Запоріжжя] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 97); Боявся [Грицько] зачіпати, боявся тушити той віхоть, що курів у його в хаті... — Може, сам собі потухне, — думав він (Панас Мирний, I, 1949, 296); г) ледве чутно; не в голос; подумки. Заспівав би, — був голосок, Та позички з'їли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мій, друже! Блужу [блуджу] в снігах та сам собі: «Ой не шуми, луже!» Не втну більше (Тарас Шевченко, I, 1963, 64); В списку зарахованих до університету його не було.. — От і все. — сказав він сам собі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 58); Сам (сама) собі голова див. голова; Сам собі [свій] пан; Сам собі (над собою) паном бути див. пан; Сам собі хазяїн (господар); Сама собі хазяйка (господиня) — незалежна, самостійна людина. Сам собі хазяїн, а добра усякого, хоч скотини, хоч поля, чимало (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 429); Сам (сама, само, самі) собою: а) мимоволі; підсвідомо. Очі самі собою упали на графин і залюбувалися тими непримітними голочками, якими грала біла горілка (Панас Мирний, III, 1954, 268); б) без стороннього втручання, спонукання. Кадети отетеріли. В першу мить, видно, ніхто з них не міг збагнути — чому падають передні? За гулом дзвону їм не чути було поодиноких гвинтівочних пострілів, що блискали з дзвіниці, і, здавалось, передні падають самі собою від самого отого бовкання, що розколювало небо над ними (Олесь Гончар, II, 1959, 23); Полюбив [Гордій] хлопця, як рідного сина, навіть дозволив себе називати татусем... Власне, ..так воно якось само собою вийшло (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 11); в) незалежно ні від кого, ні від чого. — Основою нашого спору нехай буде на сей страшенний час — атеїзм.., котрий, як вам повинно бути відомо, каже: «Раніше від усього був атом; він існував сам собою і був першим творцем світа» (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51); г) (рідко) одинокий; в самотині. Мир красує... Сам собою Я конаю у журбі: Лину в думці за тобою, Вік молитимусь тобі! (Павло Грабовський, I, 1959, 102); д) (тільки само собою, у знач. вставн. сл.) звичайно, зрозуміло. На другий же день князь оповістив по усіх людях Тарабаншиних: — Хто хоче добровольно [добровільно] переходити в моє підданство, нехай викине на воротях віху з сіна або соломи. — Ну, само собою, усі повикидали (Гнат Хоткевич, I, 1966, 99); Скрутити роги самому чортові див. скручувати; Як (куди, коли і т. ін.) сам (сама, самі і т. ін.) знаєш (знаєте) див. знати; [Як] сам (сама, самі і т. ін.) знаєш (знаєте): а) див. знати; б) вставне словосполучення, що вживається для підкреслення чогось добре відомого, знаного. — Жінка занедужала, мати насилу сновигає, а хата, самі знаєте, одна... Де я вас прийму? (Панас Мирний, I, 1949, 364); [Публій:] Я на приватні речі не вважаю; але моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм (Леся Українка, III, 1952, 171).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 22.

Коментарі (0)