в означеннях
Тлумачення, значення слова «самітний»:

САМІ́ТНИ́Й, ітна, ітне, поет. САМІТЕН, ітна, ітне, рідше САМОТНИЙ, а, е.

1. Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий. Ударив грім над сусідньою горою. Огненний стовп піднявся на тім місці, де стояла суха, самітна ялиця (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220); В степу стояло, наче вилите з сяйва, самітне дерево (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 10); За озером, на галявині, стояв самітний оборіг з сіном (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 13); У лозах самотний [монастир] стоїть (Тарас Шевченко, II, 1953, 18);
//  Лише один; єдиний. Велика кімната.., посередині кімнати самітний стіл і за столом самітна істота (Юрій Яновський, V, 1959, 120); Крізь вікна падало на подвір'я тьмяне світло самітної лампочки (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 274);
//  рідко. Безлюдний. Товариші за час тої розмови йшли самітною дорогою через поля (Іван Франко, II, 1950, 8).

2. Який залишився, живе і т. ін. наодинці, без нікого (про людину); сам. Ніде не видно було ні душі.. Він був самітний серед цієї окопаної та обкладеної колючим чагарником діброви (Любов Яновська, I, 1959, 302); Блукав цілу нічку у мріях По вулицях я самітний (Леся Українка, IV, 1954, 86); Тамара стояла самітна (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 128); Сучасна буржуазна література, коли вона обмежується тільки співчуттям до простих людей, по суті визнає їх безсилими, безпомічними і залишає людину самітною перед лицем загадкової долі (Шамота, Талант і народ, 1958, 156).

3. Який не має сім'ї, рідних, близьких; одинокий; сам. — Я його розважатиму, я йому догоджатиму, — веселіш йому у хаті буде зо мною, як тепер самітному (Марко Вовчок, I, 1955, 236); Там, по теплих хатах, вони милися, голилися, залицялися до самітних козачок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 460);
//  у знач. ім. самітний, мітного, чол.; самітна, мітної, жін. Людина, що не має родини або не живе в родині;
//  Який відбувається, протікає без сім'ї, рідних, близьких. Нехай же стріну я самітен час гіркий, Не бідкавшись нічим (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 397); Самітна старість;
//  рідко. В якому живе одинока людина. — Він, — мотивувала вона цю пораду, — сам один, безженний [неодружений], буде, певно, рад, як сестра заживе в нього, оживить його самітну хату та перейме почасти його ґаздівство в свої руки (Ольга Кобилянська, II, 1956, 311).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 27.

Коментарі (0)