САМОЧИ́ННИЙ, а, е.
1. Який робиться, учиняється самовільно, незаконно. Самочинний виступ.
2. Який здійснюється за власним почином, за власною ініціативою. Самочинне, стихійне створення Рад робітничих депутатів у Лютневу революцію повторило досвід 1905 року — нам довелося проголосити принцип Радянської влади (Ленін, 36, 1973, 3).