в означеннях
Тлумачення, значення слова «самохіть»:

САМОХІТЬ, присл.

1. З власної волі, без примусу; добровільно. [Тірца:] Хто раб? Хто подоланий? Тільки той, хто самохіть несе ярмо неволі (Леся Українка, II, 1951, 152); Від нашої руки не втече ні один, хто піде самохіть на службу до катів, хто їм співчуватиме (Василь Еллан, II, 1958, 223).

2. Усупереч власній волі; несвідомо, мимоволі. Казати, чи не казати, то вже своя воля, а подумати, то думка наперед не питається, а самохіть навертається (Марко Вовчок, I, 1955, 377); Він гримнув на жінку.. Руки самохіть стиснулись в кулаки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374); Самохіть роїлись у голові спогади (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 159).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 50.

Коментарі (0)