САМОНАДІ́ЯНІСТЬ, ності, жін., рідко. Властивість і стан за знач. самонадіяний. Це «постараюсь» Кутузов мовив просто, без афектації й самонадіяності, ніби мова йшла про щось звичайне, малозначуще (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 342).