САМОНАДІ́ЯНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що самовпевнений. — Входячи в життя, самонадіяна людина завжди приміряє до своєї голови ореол великих (Михайло Стельмах, I, 1962, 38); Серед інших об'єктів сатири журналу [«Харьковский Демокрит»] значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужовемні гувернери (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 31).