САМООБОРО́НА, и, жін. Оборона самого себе від небезпеки,
нападу, ворожих дій і т. ін.; оборона самого
себе власними силами; самозахист. Сій статті не
годилось придавати характер [надавати характеру]
самооборони (Леся Українка, V, 1956, 173); Існують різні системи
самооборони проти озброєного противника. В нашій
країні це бойове самбо (Наука і життя, 1, 1970, 60);
// Оборона
країни силами й засобами самого населення поряд з
обороною силами держави. Велику допомогу подавали
партизанам створені з місцевого населення групи
самооборони (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 38);
// Загін з
місцевого населення для оборони свого населеного пункту
від нападу ворога. До вечора самооборона, зрідка
перестрілюючись, тримала на віддалі військо (Михайло Стельмах,
I, 1962, 637).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 40.