в означеннях
Тлумачення, значення слова «самопал»:

САМОПА́Л, а, чол. Старовинна зброя — ґнотова рушниця, що не має замка і заряджається з дула. І шаблюка, мов гадюка, Й ратище-дрючина, Й самопал семип'яденний [семип'ядний] Повис за плечима (Тарас Шевченко, II, 1963, 335); На озброєнні повстанської армії того часу [XVII ст.] були рушниці різних видів і назв (самопали, пищалі..) (Історія УРСР, I, 1953, 228); Ремісничі сотні простували через Соборний майдан.., озброєні самопалами, шаблями, келепами, списами (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 380);
//  розм. Рушниця взагалі (перев. саморобна). Не раз Микола з хлопцями потай підпливали на човнах до панського маєтку, вили в комишах вовками, закидали жандармів камінням. Один раз вони дістали самопали і відкрили таку стрілянину, що інгуші кинулись навтіки (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 5); Гуцули брали самопали, Здійнявши цівки вверх, до зір, Салют давали (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 116);
//  розм. Саморобна вогнепальна іграшкова зброя. У нього в старому маминому кошикові.. схований справжнісінький самопал. Ручка — з дерева, а дуло — з мідної трубки. В дулі пропиляна дірочка, щоб можна було сірником порох запалювати (Дмитро Ткач, Гриць.., 1955, 5); Пішла мода серед хлопців на самопали. Добували сталеві трубки, заклепували їх з одного кінця, робили отвір для запалювання, примоцовували [прикріплювали] до якого-небудь шматка дошки або просто дерев'яного обрубка — і самопал готовий (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 41.

Коментарі (0)