в означеннях
Тлумачення, значення слова «самосійний»:

САМОСІ́ЙНИЙ, а, е.

1. бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме висіялося. Сходять квітки самосійні по сіножатях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 314); — Конюшина? Не вимерзла?.. Хто її тут посіяв? — дивувався бригадирі. — Не знаю, мабуть, самосійна (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 45).

2. перен., рідко. Те саме, що самородний 2. О, добре пам'ятає він єхидний, Глузливий сміх, немов проклятий сон: Чудово! Від верстата винахідник! Кулібін! Самосійний Едісон! (Максим Рильський, II, 1960, 78).

3. у сполуч. із дитина, син, дочка, перен., заст. Позашлюбний. [Подорожня:] Ага, ага! Знаю, чула. Він, бачите, не рідним, а самосійним синком був, від пана і ключниці (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 304); Невеселої мати співає: дівчина вкинула до колодязя дитину і просить природу, щоб не йшов дощ і вода не затопила дитя... — А нащо ж, мамо, вона його вкинула? — Самосійний, діти, був (Григорій Косинка, Новели, 1962, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 46.

Коментарі (0)