в означеннях
Тлумачення, значення слова «самосуд»:

САМОСУ́Д, у, чол.

1. Самочинна розправа (без відома властей і без суду) над злочинцем чи запідозреним у злочині, а також над людиною іншої раси через расову ворожнечу, здійснювана, як правило, натовпом або групою осіб. Вияви селянського самосуду проривалися тоді досить часто (Іван Франко, VIII, 1952, 383); Почався самосуд. Марка били з усіх боків, він падав під кулаками, як м'яч (Іван Микитенко, II, 1957, 345); Від самосуду Чугая врятував Ничипір Сніп (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 87); Великого поширення набув [у США] збережений до нашого часу «суд Лінча» — жорстока розправа над негром з допомогою самосуду. Юрба білих за будь-яким вигаданим обвинуваченням хапає негра і карає його на смерть (Нова історія. Підручник для 9 кл., 1957, 90);
//  у знач. присл. самосудом. Без відома властей і без суду; самочинно. Глибокої осені дев'ятсот шостого року самосудом було страчено в Криничках Яреська Матвія (Олесь Гончар, I, 1959, 7).

2. рідко. Те саме, що самосудник. Куркульські самосуди У груди цілили мені (Микола Нагнибіда, Гірські вершини, 1960, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 47.

Коментарі (0)